перейти к полному списку дипломных проектов

Ссылка на скачивания файла в формате .doc находится в конце странички

h>: рrintf (<керуючий рядок>, <список аргументів>); Керуючий рядок береться у лапки і вказує компілятору вигляд інформації, що виводиться

У об(єктному коді створюваної програми ніби замуровуються дірки за допомогою кодів стандартних функцій. Хоча в заголовних файлах містяться всі описи стандартних функцій, до коду програми залучаються лише функції й об(єкти, які використовуються в програмі.

Після компоновки утворюється модуль програми з розширенням *.ехе.

Отже, в нашому випадку, виконавши директиви, препроцесор сформує повний текст програми, компілятор створить об’єктний файл welcome.obj, за замовчуванням обравши для нього зазначене ім’я, а компоновщик (редактор зв’язків Linker) доповить програму бібліотечними функціями, наприклад, для роботи з об’єктом cout і побудує модуль welcome.exe, запустивши, який ми одержуємо на екрані бажану фразу. Схема етапів виконання програми наведена на рис. 1.1.

1.3 ПОРЯДОК ЗАПУСКУ ПРОГРАМИ

Відкрийте нове вікно редагування (File > New) і надайте йому ім’я Welcome (File > Save As);

У новому вікні наберіть текст програми, що наводиться у Прикладі 1.

Відкомпілюйте програму (Compile > Compile або (Alt+F9)). В разі повідомлень про помилку, перевірте текст програми і усуньте невідповідності. Щоразу, вносячи зміни у вихідний текст програми, зберігайте файл (File > Save або F2). Після чого змінену програму слід відкомпілювати;

Запуск відкомпільованої програми здійснюється за командою (Run > Run або Ctrl+F9). Якщо з моменту останньої компіляції вихідний код було модифіковано, ця команда виконає послідовно компіляцію і компоновку. Результат виконання програми можна переглянути, натиснувши комбінацію клавіш Alt+F5.

2. Форматний ввід/вивід у мові С/С++

2.1 ФУНКЦІЇ ВВОДУ/ВИВОДУ МОВИ С

У мові С++ немає вбудованих засобів вводу/виводу – вони здійснюються за допомогою функцій, типів та об’єктів, що містяться у стандартних бібліотеках. Використовується два способи: функції, успадковані з мови С та об’єкти С++.

Основні функції вводу/виводу в стилі С, опис яких міститься у заголовному файлі :

рrintf (<керуючий рядок>, <список аргументів>);

Керуючий рядок береться у лапки і вказує компілятору вигляд інформації, що виводиться. Вона може містити специфікації перетворення і керуючи або escape-символи.

Специфікація перетворення має такий вигляд:

% <прапор> <розмір поля . точність> специфікація,

де прапор може набувати наступних значень:

- вирівнювання вліво числа, що виводиться (за замовчуванням виконується вирівнювання вправо);

+ виводиться знак додатного числа;

розмір поля – задає мінімальну ширину поля, тобто довжину числа. Якщо ширини поля недостатня, автоматично виконується його розширення;

точність – задає точність числа, тобто кількість цифр його дробової частини;

специфікація вказує на вигляд інформації, що виводиться. У таблиці 2.1 наведено основні формати функції друку.

Таблиця 2.1

Керуючий рядок може містити наступні керуючі символи:

\n – перехід на новий рядок;

\t – горизонтальна і \v – вертикальна табуляція;

\b – повернення назад на один символ;

\r – повернення на початок рядка;

\a – звуковий сигнал;

\” –лапки;

\? – знак питання;

\\ - зворотний слеш.

Список аргументів - об(єкти, що друкуються (константи, змінні). Кількість аргументів та їх типи повинні відповідати специфікаціям перетворення в керуючому рядку.

Приклад 1.

скачать бесплатно Мова програмування С

Содержание дипломной работы

Вказівними та операції над ними 5
h повинен бути залучений для всіх програм, що виводять дані на екран монітора або вводять дані з клавіатури
2) include< ім(я заголовного файла > - передбачена для залучення до тексту програми тексту файлу з каталогу “Заголовних файлів” INCLUDE, які постачаються разом зі стандартними бібліотеками
h>: рrintf (<керуючий рядок>, <список аргументів>); Керуючий рядок береться у лапки і вказує компілятору вигляд інформації, що виводиться
h>: clrscr() – очищує екран; textcolor(Колір) – задає колір символів; textbackground (Колір) – встановлює колір фону
2 ОПЕРАТОРИ РОЗГАЛУЖЕННЯ Оператор умовного переходу if використовується для спрямування ходу програми за однією з гілок обчислень в залежності від певної умови
Цикл з післяумовою do – while: Основна форма запису: do оператор; while (умова); де оператор – це простий, складовий чи порожній оператор
Різницею двох вказівників одного типу є відстань між двома областями пам’яті, кратна довжині (в байтах) об’єкта того типу, якому відповідає вказівник
Так, для збереження у масиві рядкової константи “Лабораторна робота з рядками”, необхідно описати масив char s[29]
h>) визначені наступні функції: int getchar() - здійснює введення одного символу з вхідного потоку і повертає один байт інформації (символ) у вигляді значення типу int
Якщо в рядку вихідних даних більше за n-1 символів, наступне введення буде виконуватися з того ж рядка, починаючи з першого символу, що не був зчитаний
Якщо функція повертає значення, її виклик можна використати у правій частині операції присвоювання з метою передачі результату функції змінній, тип якої співпадає з типом функції, що викликається
Ознакою кінця списку фактичних параметрів служить параметр з нульовим значенням
Структури, пам’ять під які виділяється на етапі компіляції, можна ініціалізувати, перераховуючи значення їх елементів: lab Lab10={10, “Структури”}
Язык программирования С++
Не обладая моделью АПО, мы, конечно, можем создать модель АТ